Вчительські корені в родині

Бизова Наталія Іванівна про педагогічні корені  в родині

Мій прапрапрадід Амос Андрійович Дяченко (1814-1852) народився в селі Яшники Полтавської області, після закінчення Харківського університету працював вчителем  - спочатку викладав математику у Кам’янці-Подільському, а потім був прийнятий викладачем в Київський університет святого Володимира (нині Київський національний університет імені Тараса Шевченка).

1850 року А.А. Дяченка, який витримав іспити та надав дисертацію «Про особливі розв'язки диференціальних рівнянь», удостоїли ступеня магістра, а 1851 року за працю «Про кривизну поверхонь» — ступеня доктора математики й астрономії.

Указом Герольдії від 11 червня 1852 року Амос Дяченко затверджений у дворянстві, його внесено до другої частини родовідної книги Полтавської губернії.

Рідний брат А.А. Дяченка Микита Андрійович Дяченко у 1838 році  захистив докторську дисертацію «Про гідравлічні колеса» на ступінь доктора чистої та прикладної математики і довгий час завідував кафедрою математики в Київському Університеті святого Володимира.

Внук Амоса Андрійовича мій прадід Михайло Герасимович Красовський у 1909 році збудував  дім під залізом і віддав його під школу в селі Яшники Полтавської області.

Внук Михайла Герасимовича Красовського мій батько  Іван Іванович Павленко (1923-2000) закінчив педагогічний інститут імені М.В.Гоголя у Ніжині. Розпочав роботу вчителем російської мови і літератури  у 8-річній школі  в с. Карпилівка на Волині,  куди родина переїхала  з Полтавщини у 60-ті роки минулого століття у зв’язку з потребою у  педагогічних кадрах  у західній Україні.

 Продовжив працювати на Волині  завучем у середній школі с. Тростянець до виходу на пенсію.  Був головою районного методичного об’єднання вчителів російської  мови і літератури,  проводив відкриті заходи педагогічної майстерності для вчителів , у школі  вів учнівську поетичну майстерню і випускав з учнями газету «Слово».  Ветеран праці.  Удостоєний почесного звання «Відмінник Освіти України».  

Автор книги «Від роду до роду» видавництва «Терен» (2009),  в якій розповів про  корені роду, про свій життєвий шлях, про  досвід роботи  на педагогічній ниві.
Моя мама Олександра Максимівна Павленко працювала нянею, вихователькою і завідуючою дитячими яслями.

 

Батькова рідна сестра Марія Іванівна Давидович була  вчителелькою початкових класів.  Батьків рідний дядько Олексій Григорович Павленко був вчителем математики.

Мій брат Григорій Іванович Павленко закінчив Луцький педінститут і працював вчителем історії і завучем в с. Жорнище на Волині. Переможець всеукраїнського конкурсу «Вчитель року».  Удостоєний почесного звання  «Заслужений вчитель України». Працював  головою районної держадміністрації в м. Ківерці, а також пізніше  керував відділом у справах молоді.  На пенсії продовжує вести дослідницьку роботу по вивченню історії краю.  Співавтор книги «Ківерцівщина: крізь віки і долі» видавництва «Надстир’я»(2006).

Син Денис Васильович Бизов закінчив Київський інститут лінгвістики і менеджменту. Працював  на кафедрі логістики в Академії в Ефіопії.

 

Дружина сина Тетяна Миколаївна Чеснокова працювала вчителем фізкультури.


Племінники  Юрій Григорович і Віктор Григорович Павленки (сини мого брата Павленка Григорія Івановича) закінчили Луцький педагогічний університет і ортримали спеціальності вчителя математики та інформатики  і історії відповідно.

Двоюрідна внучка (рідна внучка мого брата Павленка Володимира Івановича інженера за спеціальністю)  Ігнатенко Анастасія Михайлівна закінчила ліцей при педагогічному коледжі м. Кременчука і у 2020 році вступила до Київського національного університету технологій та дизайну.

Двоюрідний внук (рідний внук мого брата Павленка Григорія Івановича) Павленко Роман Володимирович у 2020 році  вступив до Київського національного університету імені Т.Г.Шевченка.

Далі буде))